Пишу про те, що дуже-дуже люблю і чим рада та думаю, варте, щоб поділитись: виплеканий власними руками сад, враження і пригоди з подорожей, ближчих та дальших, і багато фоток, власних. І про те, що не дуже...
Вже осінь, і не тільки по-українськи, а і по-американськи, яка тут настає у день осіннього рівнодення - 23-го вересня. У нашій частині Флориди нема ще золотистого листя, а листопад наступає весною, коли молоде починає рости, листя на вічнозелених деревах не таке вже вічне. Поки-що перші ознаки осені - невелике, але
вже відчутне зниження температури, навіть не похолодання, а трошки менша
спека.
А ще пару днів падав дощ,
правдивий тропічний, то чистенько все промив і освіжив. Правда, деякі вулиці позаливало водою, лиш новіші дільниці, як нашу, спасає став, гарно хтось то придумав. Вдалось побачити двох зміючок, а третій раз водяна приплила з дощем мало не під поріг, лиш зняти не вдалось.
1. Водяна у чашці бромелії.
2. Вона ж зблизька. Тут по очах (по круглих зіницях) видно, що вона не ядовита, у тих зіниці вертикальні, як звужені у котів.
3. А чорний гонщик вчудив цього разу - поклав голівоньку на колючу агаву!
4. Він же зблизька, теж не ядовитий, хоч пише, що вкусити може, лиш ми дружимо, він любить фоткатись :)
5. В саду.
6. Знайомі вже і не раз фоткані "китайські ліхтарики", а тяжко пройти мимо!
7. Ці гарні ягоди так і називаються "гарні ягоди" / Beautyberry / Callicarpa americana
8. Вони ж зблизька.
9. Цвіте бромелія, колись давно купили в Маямі.
10. Ще одна муссаенда /Mussaenda erythrophylla, червона.
11. Тут так вийшло, що зібрано 5 різновидів папоротей. Найцікавіша з них 3-тя, австралійське дерево-папороть і 4-та (росте у двох місцях) - папороть лосячі роги. З деревною папороттю я намучилась (і вона зі мною) аж поки не вичитиала, що їй не досить поливати у посуху землю, а треба ще щодня зволожувати стовбур, після того вона почала рости на очах! Ще один різновид папороті є на попередньому фото №5, посередині внизу.
12. Недавня композиція для подруги на ДН.
13. "Соснові шишечки" в натурі - Pinecone Ginger /Zingiber zerumbet
14. "Соснова шишечка" зблизька.
15. Квітка в'юнка Passiflora incarnata, гостьова рослина для тигрових метеликів (гусениці їдять листя), позволяю їм, бо гарні.
16. Розцвіла незвичайна і капризна квітка білого лилика (кажана) -White Bat Flower, Devil's Whiskers /Tacca nivea
17. "Білий лилик" зблизька.
18. Ще не все, ще є "чорний лилик" -Bat Flower, Cat's Whiskers, Devil Flower / Tacca chantrieri
20. Це не шланг, це чорний гонщик виліз на кущик і пробує злізати. Голова зліва, хвіст справа, він пробував трохи взад і вперед.
21. Рішив таки вперед.
22. Ну от і майже зліз!
23. А це молодий пересмішник в бамбуках.
24. Тут - комбінована фотографія рожевого ложкодзьоба. Вони рідко прилітають, але ось якраз вдалось зняти, здалека, правда і не дуже якісно. Це один і той самий птах, потім він полетів і ще більше було видно рожевість крил в польоті.
25. Метелик п'є сочок.
11.Х.2014, продовження.
26. Недавно розцвілася орхідея Aerides (lawrenciae x odorata) з терпким запахом. Коріння в неї просто висять, лиш для притінення прикриті іспанським мохом.
27. Aerides (lawrenciae x odorata) зблизька.
28. Теж свіжі квіти гібриду каттлеї Blc. Pink Diamond / Рожевий Діамант. Я колись бачила її на виставці і пожадання загорілось у серці моїм, але важко було знайти у продажі, аж минулого року (ох, ах) вдалося!!! Вона була у досить занедбаному стані, з підсохлими коренями, але вдалося виходити і ось - рожевий феєрверк квітів!
29. Blc. Pink Diamond / Рожевий Діамант зблизька.
30. Ще раз Blc. Pink Diamond / Рожевий Діамант, не можу зупинитись.
31. Оранжевий гайбискус / китайська рожа.
32. Антуріум цвіте майже круглорічно, "воскові" квіти виглядають майже штучними. лиш вони живі-живенькі!
Графства вже давно не мають нічого спільного з графами, просто відголос минулих часів у більшості штатів, хіба Луїзіана поділена на парохії. Можна сказати: округи, але графства ніби романтичніше, від них віє історією, хоч теж не дуже веселою, як добре покопати, але нині про то не буду... Навіть не від'їжджаючи далеко, у нашому власному графстві Бревард ще можна знайти нові і цікаві куточки природи. Не так багато тих, хто ними цікавиться, поруч дихає Дизней Ворлд з найновішими прибамбасами розважальної індустрії, але ми тим вже перехворіли. Коли з чоловіком, а коли з подругою ДжоЕнн, ми їздимо і потім ходимо малими парками та заповідниками, і все є щось нове та цікаве. Цього року, до 20-ліття місцевого зоопарку біля нього відкрили новий парк (Linear Park), де можна ходити і навіть на ровері їздити. Ренджер казав, що деколи зранку можна і ведмедя в гущавині побачити, але нам ще аж так не пощастило.
1. Доріжка до парку. Трохи дальше направо гуде швидкісна 95-та магістраль, але тут - заповідник.
2. Від озера ще повіває ранковою свіжістю, хоч незадовго прийде спека.
3. А у гаммаку (Hammack - так місцеві індіани називали вологі тінисті ліски) ще свіжіше.
4. На дубі ростуть дикі орхідеї (Encyclia tampensis), їх я випадково недавно сама відкрила, без всякої підказки, перше відкриття за 19-ть років, мало не звар'ювала від щастя!
5. А ось вони зблизька, разом з воскресаючими папоротями. Ті ніби трав'янисті листки - то орхідейні, а пуп'янки - насіння. Десь місяць перед тим вони цвіли (от тоді я їх і знайшла), але лив дощ і не було як сфотографувати.
6. А ці "гарні" папороті (Lygodium japonicum) - не такі невинні, як виглядають, це злісні бур'яни, що можуть обліпити і задушити, як позволити, все, до чого причепляться, навіть великі дерева. Душать тим, що закривають сонячне світло, без нього ніщо рости не буде. Отаке воно з влізливими пришельцями!
Далі буде...
7. Це вже інший малий заповідничок (Viera Wetland), у ньому ми бували не раз, але все є щось нове і цікаве. Взагалі - то навіть не природний заповідник, а вириті людьми відстійні озера від очисної станції, лиш вони так полюбилися птахам, що ніде інше, навіть у глибокій дичині, не бічили ми їх у такій кількості. А ще більше буде восени і зимою, тих, що прилітають у вирій з півночі. От так і всім добре: каналізаційна воді очищається, рослини, птахи та тварини живуть та процвітають, а людини ходять собі насипами, жирок зганяють на вражень набирають.
8. Просто трави і водяні рослини.
9. Аліґатор, думає про ранкову "каву" :) Їх тут багато, деколи вони ближче стежки, деколи дальше, але люди ходять собі, а вони собі, так і живемо.
Ще одне мале відкриття - минулої неділі, при святі Дня Праці і щасті, що наразі урагани нас оминули (тьфу-тьфу три рази, не моя зараза, не татова, не мамина, не нашої сім'ї :) ), ми шарпнулись поїхати у Святиню Бар'єрного Острова /Barrier Island Sanctuary. Він, заповідник, все ще у нашому графстві, але чи не найпівденнішій його частині. Бар'єрні острови тягнуться майже вздовж всього східного узбережжя Флориди, океан не починається зразу, він відділений смугами лагуни, тут - ріка Індіана, хоч ріка - то досить умовно, потім йдуть вужчі чи ширші подовгасті острови, і аж тоді - великий Атлантичний океан. Там, де острови ширші, побудовані цілі міста, де вужчі - окремі вілли, заповідники чи просто пляжі. Коли з'їхати з більших доріг на мальовничу (в довідниках так і називається) А1А, то крім дбайливо доглянутих насаджень біля чепурних будинків ще видно, як міняється кліматична зона. Субтропіки переходять якщо не в класичні тропіки, то у тропічнішу їх частину. Починають рости кокосові, пляшкові та інші види пальм, яким ще пару кілометрів північніше зазимно. Близькість океану і лагуни теж злагіднює клімат, хоч не всі рослини можуть витримати солені вітри та бризки. Але ті, що можуть - ростуть, цвітуть і пахнуть!
10. Справа від доріжки океан, зліва - А1А і дальше лісок та ріка Індіана.
11. Ці малі пташки (не знаю назви, пізніше пошукаю) так смішно дріботять, наступають і тікають, щоб хвиля не злизала, ну і щось собі дзьобають.
13 Ще одна мужня рослинка, що не боїться спеки і соленої води - Railroad vine (Ipomoea pes-caprae).
14. Хтось тут йшов, великий і маленький.
15. Череп кита Humback Whale, що його колись прибило мертвим до берега.
16. По другій стороні дороги заповідник зовсім інший.
17. Недаремно індіанці назвали ці ліси гаммак (Hammack) - прохолодний, навіть у спеку тут не так гарячо.
18. А ще можна посидіти в тіні старих дерев.
19. Найпівнічніша межа, де починає рости велике гарне дерево ґамбо лимбо (Gumbo Limbo /Bursera simaruba).
20. Заплава від ріки Індіани, зарослі манґров (Mangrove).
21. Морський виноград (Seagrape / Сoccoloba uvifera), теж великий сміливець, що витримує спеку і шквальні солоні вітри. Як зайти під зарослі дорослих кущів - ніби в лісовій хатці! Ягоди люблять птахи, навіть кажуть, що дехто (з людей) джеми з них робить, якось не пробувала.
22. Дика кава (Wild Coffee /Psychotria nervosa) - то не наша звична арабіка, як підказує назва - людям краще триматись від такої нервової рослини подальше, але птахам не шкодить. Такі вони, малі і не дуже примітні куточки дикої природи, з дикоростучими рослинами, що залежать від ласки чи неласки погоди, але від того міцні і загартовані, з тихими місцинами, де ще не так багато людей, подекуди - нікого, крім нас і когось, хто зашарудів в кущах та зник, і далі тихо. Така безцінна тишина і спокій та гармонія природи! Якщо вам подобаються мої розповіді, або є зауваження - прошу писати коментарі. Авторку не зашкодить заохочувати :)