Куточки нашого графства

Графства вже давно не мають нічого спільного з графами, просто відголос минулих часів у більшості штатів, хіба Луїзіана поділена на парохії. Можна сказати: округи, але графства ніби романтичніше, від них віє історією, хоч теж не дуже веселою, як добре покопати, але нині про то не буду...

Навіть не від'їжджаючи далеко, у нашому власному графстві Бревард ще можна знайти нові і  цікаві куточки природи. Не так багато тих, хто ними цікавиться, поруч дихає Дизней Ворлд з найновішими прибамбасами розважальної індустрії, але ми тим вже перехворіли. Коли з чоловіком, а коли з подругою ДжоЕнн, ми їздимо і потім ходимо малими парками та заповідниками, і все є щось нове та цікаве.

Цього року, до 20-ліття місцевого зоопарку біля нього відкрили новий парк (Linear Park), де можна ходити і навіть на ровері їздити. Ренджер казав, що деколи зранку можна і ведмедя в гущавині побачити, але нам ще аж так не пощастило.

1. Доріжка до парку. Трохи дальше направо гуде швидкісна 95-та магістраль, але тут - заповідник.

2. Від озера ще повіває ранковою свіжістю, хоч незадовго прийде спека.

3. А у гаммаку (Hammack - так місцеві індіани називали вологі тінисті ліски) ще свіжіше.

4. На дубі ростуть дикі орхідеї (Encyclia tampensis), їх я випадково недавно сама відкрила, без всякої підказки, перше відкриття  за 19-ть років, мало не звар'ювала від щастя!

5. А ось вони зблизька, разом з воскресаючими папоротями. Ті ніби трав'янисті листки - то орхідейні, а пуп'янки - насіння. Десь місяць перед тим вони цвіли (от тоді я їх і знайшла), але лив дощ і не було як сфотографувати.

6. А ці "гарні" папороті (Lygodium japonicum) - не такі невинні, як виглядають, це злісні бур'яни, що можуть обліпити і задушити, як позволити, все, до чого причепляться, навіть великі дерева. Душать тим, що закривають сонячне світло, без нього ніщо рости не буде. Отаке воно з влізливими пришельцями!  

Далі буде...

 7. Це вже інший малий заповідничок (Viera Wetland), у ньому ми бували не раз, але все є щось нове і цікаве. Взагалі - то навіть не природний заповідник, а вириті людьми відстійні озера від очисної станції, лиш вони так полюбилися птахам, що ніде інше, навіть у глибокій дичині, не бічили ми їх у такій кількості. А ще більше буде восени і зимою, тих, що прилітають у вирій з півночі. От так і всім добре: каналізаційна воді очищається, рослини, птахи та тварини живуть та процвітають, а людини ходять собі насипами, жирок зганяють на вражень набирають.

 8. Просто трави і водяні рослини.

9. Аліґатор, думає про ранкову "каву" :) Їх тут багато, деколи вони ближче стежки, деколи дальше, але люди ходять собі, а вони собі, так і живемо.

Ще одне мале відкриття - минулої неділі, при святі Дня Праці і щасті, що наразі урагани нас оминули (тьфу-тьфу три рази, не моя зараза, не татова, не мамина, не нашої сім'ї :) ), ми шарпнулись поїхати у Святиню Бар'єрного Острова /Barrier Island Sanctuary.  Він, заповідник, все ще у нашому графстві, але чи не найпівденнішій його частині. Бар'єрні острови тягнуться майже вздовж всього східного узбережжя Флориди, океан не починається зразу, він відділений смугами лагуни, тут - ріка Індіана, хоч ріка - то  досить умовно, потім йдуть вужчі чи ширші подовгасті острови, і аж тоді - великий Атлантичний океан. Там, де острови ширші, побудовані цілі міста, де вужчі - окремі вілли, заповідники чи просто пляжі. 

Коли з'їхати з більших доріг на мальовничу (в довідниках так і називається) А1А, то крім дбайливо доглянутих насаджень біля чепурних будинків ще видно, як міняється кліматична зона. Субтропіки переходять якщо не в класичні тропіки, то у тропічнішу їх частину. Починають рости кокосові, пляшкові та інші види пальм, яким ще пару кілометрів північніше зазимно. Близькість океану і лагуни теж злагіднює клімат, хоч не всі рослини можуть витримати солені вітри та бризки. Але ті, що можуть - ростуть, цвітуть і пахнуть!

10. Справа від доріжки океан, зліва - А1А і дальше лісок та ріка Індіана.

11. Ці малі пташки (не знаю назви, пізніше пошукаю) так смішно дріботять, наступають і тікають, щоб хвиля не злизала, ну і щось собі дзьобають.

12. Веселі личка пляжних соняшників (Beach Sunflower / Hellianthus debilis).

13 Ще одна мужня рослинка, що не боїться спеки і соленої води - Railroad vine (Ipomoea pes-caprae).

14. Хтось тут йшов, великий і маленький.

15. Череп кита Humback Whale, що його колись прибило мертвим до берега.

16. По другій стороні дороги заповідник зовсім інший.

17. Недаремно індіанці назвали ці ліси гаммак (Hammack) - прохолодний, навіть у спеку тут не так гарячо.

18. А ще можна посидіти в тіні старих дерев.

19. Найпівнічніша межа, де починає рости велике гарне дерево  ґамбо лимбо (Gumbo Limbo /Bursera simaruba).

20. Заплава від ріки Індіани, зарослі манґров (Mangrove).

21. Морський виноград (Seagrape / Сoccoloba uvifera), теж великий сміливець, що витримує спеку і шквальні солоні вітри. Як зайти під зарослі дорослих кущів - ніби в лісовій хатці! Ягоди люблять птахи, навіть кажуть, що дехто (з людей) джеми з них робить, якось не пробувала.

22. Дика кава (Wild Coffee /Psychotria nervosa) - то не наша звична арабіка, як підказує назва - людям краще триматись від такої нервової рослини подальше, але птахам не шкодить. 

Такі вони, малі і не дуже примітні куточки дикої природи, з  дикоростучими рослинами, що залежать від ласки чи неласки погоди, але від того міцні і загартовані, з тихими місцинами, де ще не так багато людей, подекуди - нікого, крім нас і когось, хто зашарудів в кущах та зник, і далі тихо. Така безцінна тишина і спокій та гармонія природи!

Якщо вам подобаються мої розповіді, або є зауваження - прошу писати коментарі. Авторку не зашкодить заохочувати :)