Царство - зелені рослини / The kingdom of green plants.

1. Вступ / Introduction.

Це не початок казки про тридев'яте царство - так рослини класифікуються у біології. Але навіть один погляд на них переносить нас з сірої буденщини у світ кольоровий і таємничо-казковий. Не треба навіть далеко ходити, досить вийти надвір і вдихнути свіже повітря. Воно свіже, бо це вони, наші друзі, фільтрують його і виробляють кисень. Дають тінь у спеку, будівельний матеріал, годують нас і просто тішать око. І тішать, та  ще й як! Золотом і кармазинами осені; чіткістю і строгістю зимових ліній, сріблистістю інію чи пуховиками снігу; весняним трепетним чудом  відродження і пишною піною цвіту; розкішшю та щедрістю літа­­, аж нереального у запахах, смаках та кольорах!

Не можу оминути нагоди признатись у своїй власній великій любові до рослин – тій любові, що не обманула від малої дитини і аж дотепер. Я ще не розуміла, що люблю їх, а вже не могла без них жити. Тільки-но зійшов сніг, як під  опалим листям старих грабів починалися пошуки перших пагінців, що могли вирости у ту Червону Квіточку,  кращої за яку у світі і нема. Пагінці розкручувались у фіалки та медунки, чи прорізали пухку землицю стрілочками травинок, і  воно не розчаровувало,  в тім була своя радість і втіха, а мрія про Червону Квіточку десь собі тихо дрімала.

Миттєвості життя закарбувались у пам'ять ніби світлинами з природи. Ось підскакуючи біжу стежкою між картоплями та буряками до цьоці Когутихи на малини, втоптана земля холодить ноги, гудять джмелі, на вигоні мукають корови... Ось - перший раз у перший клас з букетиком айстр, під ногами сріблиста роса, сад проводжає запахом яблук-антонівок і грушок-гниличок під чи не столітнім деревом... Ось - вже в місті, чужому і непривітному, але пахне скошена трава чи шурхотить опале листя, і знову відчуття дому, я між друзями, не чужа...  Ось у швидка привозить у роддом і у рвучому тіло болі прощась з білим світом у вигляді бідної чорної вишеньки, що чудом знайшла місце серед асфальту і дзенькоту трамваїв, але за тиждень з радістю і гордістю виходжу з рідним теплим згорточком, і – о диво, вишенька розцвіла, ніби вітає нас! І так два рази, обидві мої донечки народились ранною весною!

Ось довгими вечорами, що часто переходять у ночі, встаю з-за швейної машини попити чаю – і на підвіконнику усміхаються африканські фіалки та прикривається білим  вельоном квітів «нєвєста».  А після припалих першим снігом хризантем біля страшної свіжої могили на Сихівському цвинтарі, темних осінніх днів та ще темніших ночей, таки прийшла весна. Вона принесла те, що їй належиться: набубнявілі бруньки вишеньок та смородини, свіжовмите синє небо і пахучу розталу землю, що жадібно чекала працьовитих рук. Не шкодило, що дача на  Збиранці була чужою треба було «наймитувати» за третину урожаю. Горобчики виспівували своє відвічне «цьвірінь, цьвірінь, журбу покинь» - не було ради, вона покидала.

І знову цвіли бузки, цього разу біля швейної фабрики у Польщі, вони якось злагоджували ревучі оверлоки та чужу мову. А потім - під ногами золото листви і порослі травою сходи на задвірках Вавельського замку у Кракові, де з приїжджим американцем, що чудом-дивом говорив українською, ми обідали канапками і розпинались про суть життя. Я – у якості екскурсовода, організатора і натхненника подорожі, він , як і належить «капіталістові», - у скромній ролі спонсора. То вже потім, під плакучою вербою, він показував мені високо над головою Полярну зірку, яку чомусь, встидно признатись, бачила вперше, і розказував про свій далекий заморський світ. І дорозказувався....

Якщо зайти з затіненого боку нашої хати та крізь віття пальм і євкаліпта розгледіти Великий Віз, і провести уявну лінію через його задні колеса – Полярна Зоря тут-як-тут, лиш набагато нижче, не ті широти. Ті пальми, євкаліпти, бамбуки, магнолія, манґо, і ще десятки інших більших та менших рослин посаджені моїми руками і викохані в буквальному поті чола. Поті, що як не пов'язатись аж на брови хусткою – заливає очі. Напочатку навіть одна цікава сусідка, спостерігаючи за моєю працею, міцно підозрювала, чи не яку «рабиню Ізавру» привіз собі перед тим холстякуючий сусід. Але, трохи зрозумівши з моєї ламаної англійської, а більше з сяючих очей і ентузіазму, здвигнула плечима і рішила, що всякі вар'яти є на світі, особливо ті, чужоземні. 

До речі, рослини прислужилися мені у ще одній дуууже важливій справі - помогли вивчити англійську! Ту мову, від якої я часами просто падала у відчай: скільки не вчи, а все до тебе хтось щось незрозуміле каже. Але почавши читати садівничі журнали і потім книжки (а ними щедро ділились чоловікові співробітники, а бібліотеки аж тріщали, бери - не хочу!), справа з англійською почала іти краще і краще. Мені так кортіло розуміти цікаві статті, що було не ліньки вишукувати незрозумілі слова по словниках. Кожного наступного разу читати було легше. Наш симбіоз в дії!

Такий, трохи довгий, вступ до цього розділу, де буде про моїх друзів – рослин. І, як між друзями водиться, – буду хвалитись, які-то вони класні, незвичайні і впливові у свої сферах, і ради мене готові на все. Але, поправді, більше "на все" ради них готова я. Про урагани, які то налітають, і по кілька в рік, то ніби "забувають" за нас, і як бідолашні рослини та ми з ними справляємось (поки-що) можна прочитати тут: 
http://asvichinska.blogspot.com/2013/03/2004.html 

І будуть, звичайно, фотки, багато фоток, у різних позах  :)  З радістю буду ділитись всім, що знаю про них і їх вирощування, я не заздрісна. Нехай вони ростуть, цвітуть, милують око і тішать серце всім, хто того бажає, Flower Power /флавер павер!

2.Осінь 2013-го, що зараз цвіте / Autumn of 2013, what's blooming now.

1. Цвіте "Чорний лилик" / Tacca chantrieri, Black Bat Flower.
Як у старому танго: "Немов той лилик, ми маємо свої секрети, немов той лилик - подібні до примар. В темну нічку аж до рання, лилик береже кохання, чорні лилики літають в темряві нічній..."

2."Чорний лилик" / Tacca chantrieri, Black Bat Flower зблизька

3. Стежка ззаду хати, цвіте орхідея (пізніше подивлюсь назву) і бромелія (справа. червона). Цю бромелію ми колись, чи не 10-ть років тому, купили у Маямі, як верталися з Кі-Вест, вона розрослася і я розсадила її у кількох місцях.

4. Бамбуковий закуточок саду, бузково цвіте орхідея з виду дендробіум. Аж не віриться, що ті бамбуки виросли з малих тонких прутиків!

5. Вода для метеликів і малих птахів, її я зробила з дешевих скляних ваз, куплених на блошиному ринку. Чоловік сміється, а що, як щось велике схоче скупатися? Ціле щастя, що ще не схотіло :) Ззаду підвішений дротяний циліндр з орхідеями, він окремо, лиш так співпало.

6. Орхідея з виду ванда, зблизька.

7. Гібрид китайської рожі / Hibiscus rosa-sinensis, красунчик, але було з ним трохи мороки, бо якась мушка обсіла і почав скидати бутони, довелося обприскувати, ніби помогло.

8. Ще один вид китайської рожі - Китайський ліхтарик /Hibiscus schizopetalus
Він вже десь теж років 10-ть у нас, а привезли ми його з західного узбережжя Флориди. То садівництво було у такому глухому закапелку, що ми вже думали, що приїхали на край світа, - аж ні!

9. Тепер він росте у кількох місцях саду, а скільки саджанців я пороздавала!
                                                                                                                                                                        

10. Відомий з відомих парфумів іланґ-іланґ / Cananga odorata, ylang-ylang. Він суто тропічний, тобто не любить навіть приморозків, і вже пару років здавалось буде по нім. Але, як підріс і "вбрався в пір'я" - то навіть цвісти почав, цього року вперше! І ще й пахнути, та ще й як, як знамениті духи Шанель №5.                                                

 

11. Paphiopedilum  spicerianum, чистий вид (не гібрид), ці орхідеї-черевички цвітуть вже більше місяця.

12. Черевичок зблизька.

13. Орхідея Blc George King Southern Cross, вдень делікатно пахне, лиш щось надкусило бідну.

14. Орхідея Brassavola nodosa, "Lady of the Night" / Нічна пані - пахне тільки ночі, цвіте пару раз в рік.                    

                                                                                                                                                                                                                                                                       

15. Бромелія Aechmea fasciata, у підніжжі бамбуків.

3.Зима 2013-2014-го у нашому саду / Winter of 2013-2014 in our garden.
У субтропіки теж приходить зима, не така, звісно, як у помірному кліматі, але подих її відчувається. Дні можуть бути досить теплими, "на короткий рукав" і трохи "свіжіші" та прохолодніші ночі. А можуть бути і приморозки. І тоді душа в п'яти: а чи переживуть цю ніч наші тропіканці? Цього року вже відчувався пару раз її холодний подих, лиш в центральній Флориді ще досить лагідно.

 1. Ще кілька китайських рож.

2. Ці нові гібриди виглядають аж ніби штучними, лиш ні, квітка справжня, жива!

3. Звичайно квітка живе лиш один день, але коли нема такої спеки - то і два.

4. Тут якраз видно вчорашню жовтішу квітку і нинішню  більше рожеву, ще не цілком розкриту.

5. Ну і орхідея, як же без неї!

 6. Бромелія біля стежки.

7. А це - зірка, лиш не морська, а їстивна. Так і називається: Starfruit або Carambola. Це вже спілі плоди, які трохи полежали, на смак солодші, ніж більш зеленкуваті і кислуваті ті, недоспілі. Хоч наше деревце досить мале, воно якось повільно росло і його затінили інші, але час від часу щось та й вродить.

8. Деревце карамболи. 

 

9. Деревце карамболи зблизька.

10. Dombeya wallichii чи "рожевий м*ячик" - теж з тих не дуже звичайних навіть для Флориди, подарунок від наших друзів з Форт Пірс. Є кілька сортів домбей, деякі вже перецвіли. Як видно - для бджоли теж приваблива!

11. Ще одна домбея - Dombeya burgessiae, цвіте зараз, у січні, зайняла майже всю траву біля себе. Весною я їй роблю "коротку стрижку", але за літо вона розростається знову.

12. Квіти домбеї зблизька. Коли підійти - вона гуде, як вулик, і там не тільки бджоли, але й оси, джмелі, часом метелики і малі пташки. Ніхто не кусається, всі мирно п'ють сочок :)

 13. Несподівано розцвілося "Наталине" дерево - африканський тюльпан (Spathodea campanulata). Наталине - бо якраз так випало, що наші друзі з Форт Пірсу привезли його на її День народження. Воно суто тропічне і після першої ж, навіть досить лагідної зими, мало не згинуло. Але відросло з кореня, живуче! Потім я придумала загортати стовбур у пінопластову ізоляцію для труб і це допомогло пережити холодні вітри і зміцніти. Старше і змужніле дерево вже є більш витривалим. І ось - несподівано розцвілося! Цвіт не дуже добре видно знизу за листям, але все-таки.

14. Африканський тюльпан у повний зріст. Квітку трошки видно вгорі справа. У Пуерто-Ріко, де ми були минулої весни (ах, як час летить!), вони просто буяють зеленню і "свічками" оранжевих квітів. Але там правдиві тропіки...

15. Сусіди тюльпанового дерева, якщо дивитись зі сторони ставу. Зліва червоним цвітуть фейєрверкові кущі (Russelia equisetiformis). Ще там є інші, що цвітуть білим. І минулого року мені вдалось випросити в одному садівництві саджанець рожевого, що не був напродаж, він ще маленький. Дальше вправо: деревце іланґ-іланґу і домбея.

 16. Тут може краще видно білі фейєрверки. Ще посередині затесався знайомий всім аспараґус, що у наших субтропіках є нав'язливим бур'яном. Не досить, що розповзається корінням, а ще й насіння розноситься птахами. Садити його - одна з моїх "помилок молодості" :)

17. Спереду хати, від дороги, всякої тварі по парі :)

18. Теж спереду росте трояндовий кущ Луї Філіп (Louis Philippe), єдиний зі всіх, що не боїться нашої спеки. Ще їх називають античними чи крекеровими (крекери - перші поселенці) трояндами. Всі інші, що я пробувала вирощувати, або ледве блимають, або перейшли у кращий світ, в небесні джунглі.

19. Свіжорозквітла орхідея-туфелька чи зозулин черевичок. Справа ще пару інших надумуються цвісти. Хочу поділитись секретом: зозулинці люблять частий полив, але ні в якому разі застояну воду. Тому я їх тримаю на тарілці, але на підставках з пластмасових корків. Вода при поливі стікає і, випаровуючись, збільшує вологість повітря, що вони, як і інші кімнатні рослини, дуже цінять. Важливо, щоб рівень води у тарілці завжди був нижчий дна вазонка.

20. Прості корки, що роблять велику різницю. Колись я насипала камінці, але з ними було складніше: і мити важче, і вони не були однакові, вазонок перекошувався.

21. Вже знайома орхідея-фаленопсис ще більше розцвілася. Вона теж з тих, живучих. Перед тим мало не погибла у вазонку, мабуть було замокро в сезон дощів. Пересаджена на пальму - прижилася і цвіте вже другий рік.

22. Її коріння зблизька. Так орхідеї ростуть у природі, кріпляться корінням до кори дерева, але не вростаючи всередину. Вони шляхетні, не паразити! Хоч в природі - це у дощових тропічних лісах, де нема приморозків і щоденні короткі дощі. У нас - далеко не то, і дощі не щоденні, і ось вже цієї зими температура падала до +5, на короткий час, правда. Може біля пальми їй трохи тепліше, мікроклімат. 

4. А вже весна, а вже красна / It's now spring, it's now beautiful!
Час летить і нині, 21-го березня, у день весняного рівнодення, за американськими мірками початок весни. Хоч у Флориді щось цвіте круглорічно, якщо не спалене приморозками, пори року таки є.

1. У птахів зараз шлюбні залицяння і цей сокіл (хоч не беркут!), сидячи на чубку тропічної сосни гостро зирить і дре горло пронизливим криком, так випробовуючи свої шанси на сімейне щастя. Видно самкам тяжко на таке опиратись, бо буває з іншого дерева чути ще страшніші крики :)

 2. З північної сторони хати ще з лютого цвітуть "сплячий" гайбискус і камелія.

3. Камелія - Camellia japonica ближче. Росте вона дуже повільно, вже на цьому місці вона посаджена 15 рр. тому, все ще невеликий кущ. До того ж вона любить кислотні грунти, а у нас лужні 7,4 Рн (як недавно нарешті спромоглися послати на аналіз). Але і так я старалась надробляти кислотними добривами, а недавно вичитала, що можна додавати трохи оцту до поливання (2 склянки на 8 літрів води), ніби сподобалось. Ще кислотнолюбиві рослини люблять використану кавову гущу, що я теж роблю роками і чого, звісно, у мене не бракує :)

4. Ряд рослин в сторону ставу. Я досить пізно зрозуміла, що краї краще виглядають, якщо вони густо обсаджені меншими рослинами. Тут: гавайські бальзаміни і випробувані "робочі коні" - Liriope muskari.

 5. Гавайський бальзамін зблизька. Зараз єдиний сорт, який витривалий до плісняви, що поражає інші.

6. Ця азалія виросла з саджанця зі старої хати, там вона вибуяла велика і пиша. Теж любить поливатись час-від-часу водою з оцтом.

7. А це нова тропічна гостя - мавп'яча щіточка - Combretum  aubletii.

 8. Цвіте рожева табебуя - Tabebuia impetiginosa (на фоні магнолії грандіфлори).

 9.Зацвів недавно-посаджений кораловий в'юнок -Coral Honeysuckle, мав би бути приманкою для колібрі, але щось їх рідко можна побачити, може ще не рознюхали.

 10. Так, як кожний квадратний дюйм в нашому саду має бути використаний (за чоловіковою іронією), то я позволила собі захопити краєчок біля гаражу і на паркані.

11. Мексиканська ґлоксинія -  Gloxinia sylvatica, оранжева, аж очі зриває.

12. Цей ракун (єнот) впав з дуба, чи то бамбука. Буквально. Він чомусь не ховався вдень, а почав показувати, як він гарно вміє лазити. І виліз високо, посидів собі там, подивися, а коли почав злазити - то кігті посковзнулись на гладкому стовбурі і він впав, та ще й в колючки. Хоч я за ними не дуже, але шкода було бідолаху. Потім знайшов собі місце в тіні і там відлежувався, через кілька годин чоловік з роботи приїхав, він все ще там був, от і сфоткав його. На другий день вже його не було, аж ввечері побачили, як провіряв територію.

13. Це якийсь орел чи сокіл, балансує на верхівці тої самої сосни, що і попередній, видно там їм подобається. Чоловікові вдалось зробити добре наближення. 

14. Сьогодні (23.03.2014) обрізала деревце зеленого кротона, аж тут всередині побачила гніздечко з двома голубими яєчками. Пташок ніде поблизу не було, надіюсь, що мама з татом вернуться. По інтернету вдалось знайти, що то мабуть гніздо пересмішників (Mimus polyglottos). Так воно напевно і є, бо пересмішників у нас в саду багато. Цікаво, що ці пташки вибирають пару на життя, моногамні тобто, що гніздо з гілок будує самець, а самичка вже вистеляє його сухою травою. У ІХХ-му ст. була мода тримати цих співучих пташок у клітках, і їх майже виловили на східному узбережжі Штатів. Добре, що дурна мода пройшла і можна милуватись їхнім співом на волі. Вони не тільки перекривляють інші звуки, але і заливаються солов'ями, навіть вночі. Пригадую, у мою першу весну в Флориді вони так витьохкували під вікном, що не давали спати, але було класно мати стільки пташок так близько! А ще вони сміливі і якщо треба захищати гніздо від соколів (чи беркутів :)), то відважно атакують і летять за ним, а той тікає, аж тапки губить!


15. Зелено-жовте деревце посередині - якраз там заховане гніздечко. Досить низько і близько дороги, але хай їм щастить! 

16. Молодята не зівають, сьогодні, 24.03.2014, було вже 3 яєчка!
На цей раз тато з мамою були недалеко на камфоровому дереві і досить нервувалися, як я підійшла ближче. Але я швиденько цпикнула і відійшла, тоді вони заспокоїлись. Ще вчора я їм додала трохи моху справа, бо там гілки відкриті, щоб замаскувати трохи.

17. Pseudobombax ellipticum/ Shaving Brush Tree/ Щіточка для бриття у всій красі. Дерево чисто тропічне і у холодніші зими помирало до кореня, потім літом відростало. Потім я придумала утепляти стовбур пінопластовою трубою і ніби помогло. Дерево-маму, яка росте біля дороги десь милю на північ, ясно, що ніхто не утепляє, але воно велике і тому певно більш відпорне.

18. Росте воно чепірнато, а перед тим скидає багато великого листя, але за такі райські квіти я йому все прощаю!

Останні новини про пересмішників і їх малят. Так, вони народились (вилупились, проклюнулись). 7-го квітня у гніздечку спали 3 малі коричневі пташки. Малі, але досить великі, як порівняти з яєчками. Батьки були поблизу і нервувалися моїми відвідинами. Фоток я так і не зробила, не хотіла їм заваджати. Там, в той короткий час, що я заглянула, було видно лиш спинки, покриті темним пушком. Через пару днів батьки почали інтенсивно носити комахи. У суботу, 12-го квітня, з гнізда на тоненьких шийках виглядали великі відкриті дзьобики, всі три зразу, як квіти на стеблах. Ми якраз мали гостей і вони по черзі швиденько кидали оком на нашу птахоферму та відходили з широкими блаженними усмішками. Птахам-батькам така увага явно не подобалась, вони відлякували нас криком. Там поблизу є два садові крісла, але і їх ми старались не вживати, щоб дати їм спокій. 
            А потім, здається вночі на понеділок, був сильний дощ з вітром і нарано пташенят стало лиш двоє. А потім ще одна буряна ніч - і ще одне померло, так і залишившись у гнізді. Друге, живе, сиділо на краю гнізда. Я не знала, що робити, не хотілось чіпати, але ясно було, що птахи самі не похоронять померле. Тому я одягла ґумову рукавичку, забрала малого небіжчика та поховала, прикривши листочком. Коли я ще раз підійшла до гнізда, щоб покласти трохи свіжого сухого моху, батьки почали вар'ювати. Вони кричали і перед тим, а тут так пронизливо заверещали, що з несподіванки я аж присіла. Велика мурова цьотка, а проти них - то гора Говерла, але настрашилась. Пташеня, що з поважним начальницьким виглядом сиділо на краю гнізда, пух з натяком на перо на крильцятах, великим серйозним ротом-дзьобом і блискучими очками, від крику батьків зіскочило на землю і почало підстрибом втікати. Таки вдалось мені його зловити і посадити назад у гніздо, але наступного дня його вже там не було. По тім, що батьки літають кудись у кущі з комахами у дзьобах, а також чути цьвіркання, то є надія, що воно таки живе, бідацтво. 

В нашому саду є багато інших гнізд, лиш вони високо і не видно, хто там. Але оскільки крім пересмішників і зимових перелітних синичок постійно можна бачити блу джеїв (щось типу сорок з голубими крильми), червоних кардиналів, ну і ворон та шпаків (куди ж без них), - то то певно їхні. Ага, ще на березі у нірках живуть кінґфишери (королівські рибаки) і дикі качки деколи роблять гніздо просто на землі. Одного року на кожній великій пальмі було по білячому гнізду і ми мали б великий клопіт, якби всі вони вижили, бо то нав'язливе, як щурі і гризуть все, включаючи проводи. Але втрутились орли і соколи і тепер лиш пару деколи можна побачити. А от пересмішники та шпаки сміливі і воюють з орлами, збираються кілька їх і з криком женуть ворогів, ті, хоч великі, але тікають, як не дивно.


Про пересмішника (8.05.2014):
Мені здається, що я бачила молодого. Він сидів на дорозі і кричав, а біля нього, теж з криками,  літали батьки. Я його нагнала, щоб машина не переїхала (молоде-дурне) і він полетів, але ще так по-дитячому, недалеко. Хочеться вірити, що це той, "наш".

А у субтропіках все ще весна! Досить тепло, навіть гарячо, але ще не прийшла та парка літня хвиля сауни. Хоч до всього можна привикнути, а у саду то і мікроклімат інший. Тінь та вітерець роблять життя терпимим навіть у липні та серпні, а лісова свіжість відчувається вже за кільканадцять футів від дороги. Зелена фабрика кисню, запахів і свіжості, цьом-цьом!

19. Для африканського тюльпана (Spathodea campanulata) почалася пора розквіту. Він і зимою робив спроби, але холодні північні вітри не для його тропічного темпераменту. Напевно щиро дивується: де я росту і що зі мною?

20. Тюльпанове дерево поруч з бамбуком.

21. Цвіте "ходячий" ірис / Neomarica caerulea 'Regina'. Ходячий тому, що цвіт, нагинаючись до землі, пускає там корені і виростає нова рослина. Квітка цвіте всього один день, але потім відкриваються інші.

22.  Ну і орхідеї :) Тут - моя нова туфелька, довголітня мрія і нове надбання з недавньої виставки, Paphiopedilum Chiu Hua Dancer (gigantifolium x sanderianum). Я мало не прогавила її, їх було 3, але поки я роздивлялась, то лишилась одна і з надломаним листям, а потім вона мені ще біля машини впала, але що там!
 

23. Квітки теж було спочатку 3, але одна опала. Туфельки - делікатні і капризні, не люблять подорожей і шарпанини.

24. Vanda 'Mimi Palmer' - одна з небагатьох ванд, що пахнуть. Цікаво, що лиш у 1-й половині дня, запах фруктово-солодкий. Оскільки вона росте без всякого субстракту, корені просто звисають, то поливати під-час цвітіння треба двічі на день.

25. Також коричнево-фіолетовий колір додає до небуденності цієї орхідеї.

26. Тропічний куточок в саду, оранжевій орхідеї вже десь років 5-7, білки вкрали мітку, тепер вона без назви, якийсь гібрид катлеї.

27. Делікатні квіти Dendrobium loddigesii появляються на голих після зими стеблах.

 28. Зліва доцвітає Dendrobium smilliae, справа - якийсь гібрид Encyclia.